ЛЕКЦІЯ Клінічна фармакологія антибактеріальних засобів Лектор - академік АНТКУ, професор, д. м. н. Н.М. Середюк Антибіотики 1. Бета-лактамові антибіотики. До їх хімічної структури входить -лактамове кільце. Пеніциліни - антибіотики, в назвах яких є закінчення "цилін". Цефалоспорини і цефаміцини - антибіотики, в назвах яких є приставка "cef" або "ceph". 2. Аміноглікозиди мають залишки аміноцукру і глікозид. У назвах антибіотиків, які отримують із стрептоміцетів є закінчення "міцин": стрептоміцин, тобраміцин, неоміцин, канаміцин, гентаміцин. 3. Тетрацикліни - це трициклічні системи. У назвах цих антибіотиків є корінь "циклін". 4. Макроліди - у своїй структурі мають макролідне лактонове кільце: еритроміцин, спіраміцин. 5. Імідазоли у своїй структурі мають імідазольне кільце, назви препаратів закінчуються на "азол" (метронідазол, тінідазол). 6. Поліпептиди складаються з амінокислот, зв'язаних поліпептидним ланцюгом: поліміксин В, граміцидин, колістин. Хіміотерапевтичні засоби- це ліки, які впливають на інфекції, спричинені мікрорганізмами. Поль Ерліх (1854-1915)- піонер хіміотерапії: "... Для того, щоб успішно проводити хіміотерапію треба шукати речовини, які б мали спорідненість з клітинами паразита, нищівний вплив яких на останніх сильніший шкоди самому макроорганізму, ми повинні вдаряти по паразитах і лише по паразитах, якщо це можливо" (1906). Автор сальварсану - протисифілітичного засобу. За ним був синтезований неосальварсан. 1935 - синтезований перший сульфаніламідний препарат: червоний стрептоцид. Автор- Domagk (1894-1964), який довів, що червоний стрептоцид має протистрептококові властивості, за що отримав Nobel-prise з фізіології та медицини (1947). 1928 - Олександр Флемінг (1881-1955, "... Флемінг був одним з найбільш поганих лекторів") відкриває лізоцим. Для отримання сліз закапував свої очі, а також очі колег і студентів (за невелику платню) лимонним соком. Госпіталь святої Марії в Лондоні: після повернення з відпустки О.Флемінг побачив, що одна з його чашок з культурою стафілокока забруднена грибом, який зруйнував колонії бактерії. "Фільтрати пліснявої юшки" О.Флемінг назвав пеніциліном. Однак Флемінгу не вдалося його виділити з неочищених сумішей. 1939 - Flory (професор патології Оксфордського університету) та Chain (біохімік Оксфордського університету) приготували пеніцилін для місцевого застосування при експериментальних інфекціях у мишей. Липень 1940 - Лондон - бомбардування німецько-фашистською авіацією. Було прийнято рішення знищити обладнання для отримання пеніциліну, але продуктивний штам плісняви Penicillinum зберегти. Для цього кілька співробітників групи нанесли спори плісняви на свою одежу, де спори могли зберігатись упродовж кількох років, тому будь-хто з членів групи, кому вдалось би врятуватись у цій одежі, міг би їх викристати і розпочати подальший пошук. 1941 - Флорі запросив О.Флетчера (наукового співробітника з медицини в Оксфордському університеті) в свою групу, в лабораторію Dunn (Дипп)? Ернст Чейн - маленький, смуглий, швидко збудливий, сповнений ентузіазму, продемонстрував О.Флетчеру обладнання для отримання очищеного пеніциліну. Норман Хартлі - автор коекстракційної колонки для виділення пеніциліну у виглді водного розчину. 17 січня 1941- одна 50-річна жінка з дисемінованим раком молочної залози дала згоду на випробування пеніциліну. Після першої ін'єкції (5000 ОД пеніциліну) хвора відчула смак плісняви у роті, через кілька годин з'явилиьс гарячка та озноб. Науковці прийшли до висновку, що препарат ще неє достатньо очищеним. 12 лютого 1941 - в лікарні Родкліффа 43-річному поліцейському з комбінованою стафілококовою і стрептококовою септицемією, множинними абсцесами на обличчі в ділянці очей, остеомієлітом плечової кістки з норицею, абсцесом легені пеніцилін ввели iv в дозі 200 мг (10 000 ОД), а потім по 300 мг кожні 3 години. Всю сечу збирали в посуд і щоранку О.Флемінг на своєму велосипеді перевозив її в лабораторію Dunn (Дипп?), де знеї екстрагували пеніцилі...